В цей тяжкий для народу та держави час, незважаючи на Вашу надзвичайну зайнятість та відповідальність за економічний та соціальний розвиток області, за стан охорони здоров’я населення області, я особисто та за дорученням пацієнтів палати № 6 кардіологічного відділення Обласної клінічної лікарні ім. М.І Пирогова все ж таки вирішив звернутися з листом – вдячності.

На жаль, частина людей в молодості, в життєвій суєті, в стремлінні досягнути кар’єрних висот, забезпечити благополуччя рідних, здебільшого чомусь легковажно відносяться до свого здоров’я і лише в крайніх випадках звертаються до лікарів. Особисто я відношуся до так званих недообстежених пацієнтів, що призвело до шпиталізації в кардіологічне відділення обласної лікарні. В народі різні розмови ведуться з приводу роботи лікарів та незадовільного стану медицини, незрозумілість її реформи, недопрацювання, поборів, а часом байдужого ставлення до хворих. Особисто я 1948р. народження і мені багато дечого прийшлось побачити в житті. Маю 51 рік трудового стажу, із яких багато років, молодість та сили віддано служінню народу, перебуваючи на військовій службі та в міліції на різних посадах, в тому числі на посаді старшого слідчого, заступника начальника міліції в Липовецькому районі та першого заступника начальника міліції у Погребищенському районі. Відмінник міліції з 1974р. Нагороджений почесною грамотою МВС України, пенсіонер МВС. З червня 1991р. займаюся адвокатською діяльністю, шостий рік є членом Ради адвокатів Вінницької області, завідувач юридичною консультацією Погребищенського району. Нагороджений Почесною грамотою обласної державної адміністрації та обласної ради, Архієрейською грамотою Смиренного Божою милістю архієпископа Тульчинського та Брацлавського. В картці стаціонарного хворого було зазначено лише, що я пенсіонер. Просто хотілося переконатися, яке відношення буде до простого з сільськогосподарського району пенсіонера. Однак був дуже вражений чуйним, доброзичливим ставленням лікарів, медичних сестер, санітарів до хворих, їх порядністю та добре професійно налагодженим в кардіологічному відділені лікувальним процесом при високій творчій та діловій атмосфері.

Поступив я у відділення 4 листопада 2017р. Моє лікування проводила лікар Інна Петрівна Андренко, яку спочатку я зустрів насторожено, тим паче, довідавшись, що вона працює лише на півставки. Натомість з перших її впевнених кроків, щирої чарівної посмішки, уважного допитливого погляду надзвичайно красивих променистих очей, було відчутно такий потік позитивної енергії, від якої, ніби від проміння сонця, у палаті стало світліше та тепліше, а з лаконічної спокійної розмови та кваліфікованих запитань щодо обставин захворювання, стало зрозуміло, що це мудра та досить розумна людина. Терпляче та виважено, вислухавши хвилюючу розповідь пацієнта про свою хворобу, завдяки своїй життєвій мудрості, професійності та значного медичного досвіду, здатна швидко та вірно визначити причину захворювання, віднайти для кожного хворого такі необхідні слова підтримки, як кажуть, підняти його моральний дух, зміцнити впевненість та надію на краще, що разом з ліками сприяє швидшому одужанню. Адже потрібне та надійне слово лікаря - краще зцілює людину та її душу ніж десятки часом непотрібних найдорожчих медичних препаратів. А тому не дивно, що багато хворих намагаються обрати лікаря саме шановну пані Інну Петрівну, вважають її своїм Янголом - спасителем. А перейняти її досвід та з її допомогою закріпити на практиці набуті теоретичні знання стараються лікарі - інтерни Жебель Наталія Вадимівна та Подоляк Ольга Олегівна (дуже сумлінне, перспективне молоде покоління лікарів). Прекрасними, доброзичливими та скромними людьми, професіоналами медичної справи є Шершун Сергій Володимирович - завідувач відділенням, шановні Шугаєва Наталія Вікторівна, Осовська Наталія Юріївна - доктор медичних наук, професор та інші. Добре враження також справили: Колодій Віталій Степанович – травматолог, Макаров Віктор Михайлович - хірург, лікар - окуліст Валентина Миколаївна Бойчук, Олена Анатоліївна Капильцова - фізіотерапевт, персонал кабінету УЗД.

Особливо хочу відмітити професійність, доброзичливість, чуйність, скромність та порядність Юрія Ігоровича Монастирського - доцента Вінницького національного медичного університету ім. М.І Пирогова, відомого широкому загалу ( в тому числі науковому). Мої друзі та знайомі, довідавшись про моє перебування на лікуванні, рекомендували мені попасти на консультацію саме до Юрія Ігоровича, навіть деякі рекомендували віднайти якогось «протеже». Однак були дуже здивовані, що високоповажний, високошанований Юрій Ігорович сам завітав до мене та до інших хворих у палату, поцікавився станом здоров’я, вивчив медичну документацію, разом з іншими лікарями особисто обстежив мене, надав відповідні рекомендації щодо лікування. За це я йому щиро вдячний. Таке його ставлення до хворих ще більш зміцнює його авторитет та шану, особливо серед старшого покоління Погребищан, які ним пишаються, адже йому приходилося у молодості працювати у Погребищенській районній лікарні, набувати життєвої мудрості, відчути радість, натхнення та невтомність, стаючи на освячену цілющою джерельною водою початку річки Рось дорогу життя.

За дорученням хворого Гнатюка Миколи Андрійовича, мешканця с. Дружне Калиновського району, пенсіонера, повідомляю про саму найкращу його думку щодо лікаря Бурдейної Людмили Валентинівни. Людмила Валентинівна з династії лікарів. Від своїх батьків успадкувала все найкраще: розум, любов та відданість медичній справі, доброзичливість та повагу до людей та гідно береже їх честь та гідність. Вона лікує хворих та ще й викладає у медичному університеті та навчає групу іноземних студентів. При цьому, добре володіючи англійською мовою, успішно навчає їх життєвій мудрості, тонкощам, колись, найпрестижнішої професії лікаря - кардіолога. І тому не дивно, що по стопах матері, бабусі та дідуся пішла і її донька Марина Сергіївна, котра також обстежувала та цікавилася здоров’ям Гнатюка М.А., а тому він та його родина щиро їм вдячні.
Також, ще раз хочу висловити щиру вдячність лікарю Недошовенку Сергію Леонідовичу, за те, що декілька років потому, випадково, побачивши мене на вул. м. Вінниці у край тяжкому стані, особисто доставив мене на лікування прямо у відділення реанімації обласної лікарні та цікавився ходом мого лікування. Незважаючи на ще різні негаразди в медицині, її бідність, жалюгідність заробітної плати, я переконаний, що з такими відданими святій справі людьми, медицина підніметься з руїн, а для цього лише потрібно її матеріально та морально підтримати. Звертаючись до керівництва області та медицини, я хочу, що щоб Ви знали, що з такими людьми Ви зможете успішно подолати всі труднощі та внести вагомий внесок в розбудову медицини на Подільській, Богом даній, землі та в цілому у становлення та зміцнення нашої ще такої багатостраждальної України, яка, ніби той птах, після тяжкого поранення та виснажної хвороби, з кожним днем, з кожним часом все дужче і ширше розправляє свої могутні крила, і все міцніше та міцніше стає на ноги, щоб знову піднятися у високу небесну далечінь. Нехай Бог сприяє Вам в удачі та в усіх Ваших добрих починаннях.

Я також щиро вдячний, Морозу Василю Максимовичу - ректору та викладацькому складу Вінницького національного медичного університету ім. М.І Пирогова за те, що своїм випускникам передали глибокі професійні знання, високі людські моральні риси, активну громадянську позицію, навчили добру, мудрості, доброзичливості та порядності. На завершення, я низько вклоняюся високошанованому колективу кардіологічного відділення та щиро дякую за титанічну працю та бажаю самого найкращого. Нехай у Ваших задумах завжди буде мудрість, а у серцях світло від людської вдячності. Хай завжди на Вашій життєвій ниві будуть зорі удачі, Боже благословіння, а у Ваших домівках, панують любов, злагода, затишок та добробут на довгі і довгі роки, нехай щирі посмішки друзів, колег, рідних та просто перехожих завжди Вас зігрівають. Бажаю й надалі бути такими енергійними і невтомними, щирими, турботливими та щедрими на добро. Будьте завжди такими як Ви є!

З повагою: Любарський Степан Михайлович, м. Погребище, Гнатюк Микола Андрійович, Калинівський район, Кирись Василь Федорович та пан Леонід з м. Бару.